Залізничний транспорт на Філіппінах: історичний та сучасний огляд
Залізничний транспорт на Філіппінах має багату історію, що охоплює понад 120 років. Розвиток залізничної інфраструктури почався з королівського указу, виданого королем Іспанії Альфонсо XII 25 червня 1875 року. Цей указ доручив Управлінню інспектора громадських робіт Філіппін створити генеральний план залізниць на Лусоні, який згодом був затверджений.
Перший комерційний залізничний рейс відбувся в 1892 році після прокладання перших залізничних колій у 1891 році. Ця початкова лінія з'єднувала Манілу з Дагупаном. Після американського поглинання компанія «Manila Electric Railroad and Light Company» (Meralco) придбала нерухомість у компанії «Compañia de los Tranvias de Filipinas», що призвело до відкриття першої лінії електричного трамвая в Манілі в 1905 році.
Поточний операційний стан та мережевий слід
Сьогодні філіппінська залізнична мережа складається з двох приміських ліній, що експлуатуються Філіппінськими національними залізницями (PNR), і трьох міських масових транзитних ліній, що керуються Управлінням легкорейкового транспорту та Корпорацією метро. Ці лінії розташовані виключно в межах Лусон. В даний час країна має залізничний слід 533,14 км, з яких 129,85 км діють до 2026 року. Вантажні перевезення, які колись працювали в країні, були припинені, хоча існують плани відновити старі вантажні перевезення та побудувати нові лінії.
Сфера діяльності мережі зосереджена в Столичний регіон і провінціях, таких як Лагуна і Кесон, поряд з приміськими послугами в регіоні Бікол. Історично склалося так, що PNR використовувала міжміські залізничні лінії, що тягнуться на північ до Сан-Фернандо, Ла-Юніон, і на південь до Легаспі в регіоні Бікол, служачи життєво важливою артерією для людей і товарів.
Виклики та майбутній розвиток
Занепад філіппінської залізничної мережі був пов'язаний з кількома факторами, включаючи Другу світову війну, стихійні лиха, недостатні витрати та зневагу. Це зниження відображено у Звіті про глобальну конкурентоспроможність за 2019 рік, де Філіппіни отримали низький показник ефективності послуг поїздів. Незважаючи на ці виклики, уряд активно працює над розширенням мережі, плануючи досягти 1900 кілометрів до 2022 року за допомогою численних поточних проектів.
У той час як мережа PNR в основному обслуговує приміські та регіональні пасажирські перевезення, історичні операції також включали лінії на островах Панай і Себу. Крім того, короткі промислові залізниці, якими керують цукрові заводи, такі як Гавайсько-Філіппінська компанія на острові Негрос, являють собою більш раннє промислове застосування залізничних технологій.
Для мандрівників та планувальників інфраструктури важливо розуміти поточний стан мережі. Ключові операційні факти включають:
- Наразі мережа має 129,85 кілометрів операційної колії до 2026 року.
- Мережа включає в себе дві приміські лінії PNR і три міські лінії громадського транспорту в Лусоні.
- Проекти розширення уряду спрямовані на загальну довжину мережі 1900 кілометрів до 2022 року.
Триваючі зусилля з ревіталізації спрямовані на модернізацію системи та відновлення комплексного залізничного сполучення, яке характеризувало її попередні десятиліття.
Цю статтю підготовлено за допомогою ШІ на основі кількох новинних повідомлень; наша редакція перевіряє її відповідно до редакційних принципів. Редакційні стандарти · Повідомити новину й контакти
Коментарі 0